Ми займаємося оцифровкою плівки та слайдів усіх типів та розмірів. Нижче наведено розцінки, приклади відсканованих кадрів, відповіді на питання, що часто задаються, і докладний опис самого процесу сканування. Якщо немає часу / бажання вчитуватися, або виникли додаткові питання: скористайтесь кнопками внизу екрана, щоб зателефонувати або написати нам.
Цифрове зображення безпосередньо залежить від оригіналу на плівці. Ми можемо надіслати Вам перші відскановані зображення для затвердження перед обробкою всього обсягу замовлення. При скануванні аматорських фотоплівок ми можемо отримати приблизно такий результат результат...
Сканування плівки у нас підійде як рядовим користувачам, які бажають оцифрувати свої старі фотоархіви, так і просунутим фотоаматорам та фотографам. Під плівкою мається на увазі будь-який прозорий оригінал. Існують такі її види:
Негатив – це плівка із зворотним зображенням позитиву, тобто всі чорні ділянки вихідного зображення виявляються білими, а білі - чорними. Проміжні відтінки забарвлюються в якийсь зворотний колір, коли темно-сірий стає світло-сірим і навпаки. Чорно-білі негативи не несуть жодної інформації про колір і використовуються для друку позитивних чорно-білих фотографій. Кольоровий негатив можна використовувати для створення повнокольорового зображення. І все ж таки, сканувати чорно-білий негатив, іноді бажано в кольоровому режимі. Звичайно, кольорову картинку отримати не вдасться, але в такому разі, при скануванні, з плівки зчитуватиметься втричі більше інформації.
Діапозитив – це шматок плівки із позитивним зображенням. Як правило, діапозитиви кольорові, але зустрічаються і чорно-білі. Розмір діапозитивів варіюється від 24х36 мм (стандартна вузька плівка) до розміру А4 у поодиноких випадках.
Слайд – це діапозитив, вставлений у спеціальний тримач (оправу для слайдів), що спрощує поводження з ним та зберігання, а також використання у проекційних системах. Хоча в оправи іноді вставляють діапозитив розміром 6х6 см, найчастіше для цього використовують 35-міліметрову плівку. 40-60 років тому, це був один із найпоширеніших методів зберігання сімейних архівів.
Крім видів плівки, перелічених вище, існують її формати (розміри). Найпоширеніший аматорський вузький формат 35 мм відомий усім. Це ті плівки по 12, 24 і 36 кадрів. Ширина цієї плівки становить 35 мм, звідси й назва формату. Ширина плівки середнього формату (medium) 6 см. Залежно від моделі та налаштувань камери, можна отримати кадр розміром від 6х4.5 до 6х17 см. Плівка широкого формату, як правило, застосовується для специфічних потреб: аерофотозйомка, рентгенологія. Ми скануємо плівки будь-яких видів та форматів.
Результатом сканування плівки, незалежно від виду, є звичайні зображення, записані на цифровий насій, або завантажені у хмару. Більш того, після сканування ми кадруємо, відновлюємо початкові кольори, регулюємо яскравість, контрастність та насиченість зображень. При оцифруванні старої плівки, що вицвіла, без цих операцій не обійтися. Для любителів та професіоналів ми здійснюємо сканування плівки під обробку. При цьому Ви можете бути впевнені у відсутності провалів у кольорі та інших недоробок.
Чим більше роздільна здатність сканування плівки, тим більше дрібних деталей з неї знімається при оцифровці. Якщо ви плануєте наступні серйозні редагування у Photoshop або друк окремих деталей зображення, краще вибрати більш високу роздільну здатність сканування. Потрібно відзначити, що роздільної здатності 2400 dpi, при скануванні плівки 35 мм, буде достатньо для подальшого друку фотографії формату А4. Нижче наведено приблизні розміри зображення яке можна отримати в залежності від обраної роздільної здатності сканування для плівки 35 мм.
Багато фотографів-аматорів у процесі оцифрування, зіткнувшись з поняттям "глибина кольору" відчувають легке збентеження. Багато хто знає, що це стосується якості зображення і що більше біт чомусь краще, але це все, що їм відомо. Спробуємо ближче розглянути цю відносно просту, але часто незрозумілу тему і спробувати зрозуміти, у чому сенс.
Головна перевага 48-бітного сканування в тому, що коли ви стискаєте або розтягуєте тоновий діапазон отриманого зображення, використовуючи команди Levels або Curve у Photoshop, ви оперуєте набагато більшою кількістю даних у порівнянні з 24-бітними зображеннями.
Якщо ж серйозної редагування не передбачається, то сенс у 48-бітному скануванні зникає. Більшість пристроїв у сучасному світі, включаючи принтери та монітори, відображають не більше 24 біт. Людське око фізично не здатне відрізнити два однакових зображення з глибиною кольору 24 та 48 біт. Основний недолік 48-бітного сканування полягає у подвоєнні розміру і без того громіздкого .tif-файлу. Результат Ви не зможете зберегти файл jpg, так як цей формат не підтримує 48 біт в принципі.
Помилково застосовувати в цьому питанні правило "чим більше, тим краще". Ступінь втрати даних при скануванні в .tif та .jpg (максимальної якості) приблизно однакова на 99% аматорських сюжетів. А оскільки обсяг файлу .tif, як видно з таблиці, набагато більше, його застосування, як правило, недоцільно. Проте варто відзначити, що при скануванні плівки з великою кількістю дрібних контрастних деталей, різницю між форматами помітити можна. Але це саме той 1%, про який згадувалося вище. Більшість (99%) реальних аматорських сюжетів не містять стільки дрібних контрастних деталей у такий кількості. На реальних сюжетах втрати від JPEG-стиснення в порівнянні з TIFF настільки мізерні, що навіть на моніторі при сліпому тестуванні (коли не знаєш що де) практично неможливо побачити різниці. Після роздруківки – тим більше. З іншого боку, якщо Ви вибрали сканування з глибиною 48 біт, Вам таки доведеться зберігати файли в .tif, нагадаємо, jpg 48 біт не підтримує.
